відпускати

відпускати
-а́ю, -а́єш, недок., відпусти́ти, -ущу́, -у́стиш, док., перех.
1) Дозволяти кому-небудь піти, залишити когось або щось.
2) Давати комусь волю, звільняти з-під варти. || іст. Звільняти від кріпацтва.
3) Переставати тримати, стискати що-небудь; випускати з рук.
4) Робити щось менш натягнутим, прикрученим; послаблювати.
5) перев. безос., перен., розм. Слабнути, зменшуватися (про біль, хворобу). || Зм'якшуватися, тепліти (про погоду).
6) Видавати, продавати що-небудь. || Виділяти певну суму грошей на якісь потреби; асигнувати.
7) Відрощувати бороду, вуса тощо.
8) тільки док., розм. Сказати що-небудь дотепне або недоречне.
9) церк. Прощати (гріхи).
10) мет. Обробляти сталь або вироби з неї термічним способом для зменшення їхньої крихкості.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Поможем решить контрольную работу

Смотреть что такое "відпускати" в других словарях:

  • підпускати — а/ю, а/єш, недок., підпусти/ти, ущу/, у/стиш, док., перех. 1) Давати можливість, не заважати підходити, наближатися до кого , чого небудь. || перев. із запереч. не. Бажати спілкуватися з ким небудь. 2) також із спол. щоб, перен. Дозволяти робити… …   Український тлумачний словник

  • повідпускати — а/ю, а/єш, док., перех. 1) Відпустити всіх чи багатьох. 2) Зробити менш натягнутим, прикрученим, послабити все чи багато чого небудь …   Український тлумачний словник

  • відпускати гріхи — Те саме, що розрішати …   Словник церковно-обрядової термінології

  • відпускати — I = відпустити 1) (дозволяти кому н. піти, залишити кого / що н.), пускати, пустити; розпускати, розпустити (звільняти від занять на вакації) 2) (відрощувати волосся, бороду тощо), відрощувати, відростити, запускати, запустити II ▶ див. видавати… …   Словник синонімів української мови

  • відпускати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • підпускати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • повідпускати — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • тримати — а/ю, а/єш, недок., перех. 1) Взявши що небудь у руки, в рот, у зуби тощо, ухопившись за щось, не випускати, мати в руках, у зубах тощо; держати. || Стискувати, затискувати щось губами, зубами, лапами тощо. || Вдержувати, піддержувати щось руками …   Український тлумачний словник

  • удержувати — (вде/ржувати), ую, уєш, недок., уде/ржати (вде/ржати), жу, жиш, док., перех. 1) Держати, піддержувати кого , що небудь, не даючи упасти. || Схопивши за що небудь, не відпускати від себе, не давати можливості рухатися комусь, чомусь. 2) тільки… …   Український тлумачний словник

  • розрішати — Давати розрішення; відпускати гріхи під час Таїнства Сповіді; відпускати гріхи …   Словник церковно-обрядової термінології


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»