підпускати — а/ю, а/єш, недок., підпусти/ти, ущу/, у/стиш, док., перех. 1) Давати можливість, не заважати підходити, наближатися до кого , чого небудь. || перев. із запереч. не. Бажати спілкуватися з ким небудь. 2) також із спол. щоб, перен. Дозволяти робити… … Український тлумачний словник
повідпускати — а/ю, а/єш, док., перех. 1) Відпустити всіх чи багатьох. 2) Зробити менш натягнутим, прикрученим, послабити все чи багато чого небудь … Український тлумачний словник
відпускати гріхи — Те саме, що розрішати … Словник церковно-обрядової термінології
відпускати — I = відпустити 1) (дозволяти кому н. піти, залишити кого / що н.), пускати, пустити; розпускати, розпустити (звільняти від занять на вакації) 2) (відрощувати волосся, бороду тощо), відрощувати, відростити, запускати, запустити II ▶ див. видавати… … Словник синонімів української мови
відпускати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
підпускати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
повідпускати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
тримати — а/ю, а/єш, недок., перех. 1) Взявши що небудь у руки, в рот, у зуби тощо, ухопившись за щось, не випускати, мати в руках, у зубах тощо; держати. || Стискувати, затискувати щось губами, зубами, лапами тощо. || Вдержувати, піддержувати щось руками … Український тлумачний словник
удержувати — (вде/ржувати), ую, уєш, недок., уде/ржати (вде/ржати), жу, жиш, док., перех. 1) Держати, піддержувати кого , що небудь, не даючи упасти. || Схопивши за що небудь, не відпускати від себе, не давати можливості рухатися комусь, чомусь. 2) тільки… … Український тлумачний словник
розрішати — Давати розрішення; відпускати гріхи під час Таїнства Сповіді; відпускати гріхи … Словник церковно-обрядової термінології
